Гавришко Андрій Володимирович...Назавжди...50 🙏
Гавришко Андрій Володимирович (03.10 1972 – 24.06.2023), позивний «СОВА».
Молодший сержант, водій 1 гранатометного відділення, взводу вогневої підтримки, роти вогневої підтримки, 110-тої окремої бригади територіальної оборони (військова частина А7279).
Андрій жив тихим і спокійним життям, яке завжди зігрівала теплота його великої родини. Поруч була його вірна і любляча дружина Луїза, з якою вони вже 29 років крокували разом стежками долі. Їхня оселя завжди наповнювалася дитячим сміхом та радістю, адже разом вони народили й виховали п'ятьох дітей. Кожен день був сповнений простих, але таких цінних моментів.
З перших днів повномасштабного вторгнення родина Андрія опинилася під окупацією в рідному селі Благовіщенка. Важкі часи, коли кожен день приносив нові випробування, не зламали його духу. Як тільки йому вдалося вирватися з окупованої території, він не вагався ні хвилини – одразу став на захист України. У цей непростий для країни час, Андрій свідомо обрав шлях воїна, адже завжди вірив у те, що має бути частиною чогось більшого. Захищати рідну землю, стояти на сторожі свободи — це стало його покликанням. Він навчав цього своїх дітей, був для них прикладом мужності та справжньої відповідальності перед родиною і Батьківщиною.
Героїчно загинув, захищаючи нашу країну від окупанта на Запорізькому напрямку, поблизу населеного пункту Новодарівка, Пологівського району.
В останні хвилини свого життя Андрій проявив ту саму відвагу, яка завжди жила в його серці. Він, ризикуючи собою, витягнув пораненого побратима до безпечного місця евакуації і повернувся до виконання завдання. Але вибух ворожого снаряду обірвав життя героя...
Його відвага, самопожертва і непохитна віра у перемогу назавжди залишаться в пам'яті родини, друзів та всіх мешканців Благовіщенської громади!🙏
