Олександр Савчук...Назавжди 22...🙏
Олександр Савчук (24.12. 2002 – 13.01.2025). Позивний Lan (поле)
Війна забирає найкращих… 13 січня 2025 року пішов у вічність молодий захисник України, Олександр Савчук — 22-річний хлопець, сповнений мрій, сили та жаги до життя. Його серце було вільним, а очі палали вірою в майбутнє.
Закінчивши Благовіщенську школу, Олександр вирушив у Запоріжжя, де почав самостійне життя. Він наполегливо йшов уперед, здобув освіту, став частиною великого механізму заводу — працював, будував своє майбутнє. Кожен день був кроком до здійснення мрій, до власного дому, до мирного і щасливого життя.
Але коли прийшла війна, усе змінилося. Заводський гул замінив гуркіт вибухів, а в руках замість інструментів опинилася зброя. Олександр зробив вибір — стати на захист своєї країни, свого дому, свого дитинства.
Доля відміряла йому всього 22 роки. Замало, щоб здійснити всі мрії, але достатньо, щоб стати Героєм.
Снайпер-розвідник, служив в 110 бригаді ТРО 115 батальйону. Очі, що бачать ворога ще до того, як він встигає зробити крок. Тиша, що зливається з вітром, з землею, з диханням ночі. Він не просто стріляв — він охороняв життя своїх побратимів, давав їм шанс повернутися додому. Був нагороджений грамотою високий за професіоналізм та Почесною грамотою «За доблесть».
Його війна скінчилася 13 січня 2025 року. Постріл, вибух, темрява. Але ворог не зміг забрати найголовніше — пам’ять про нього.
До Нехаївки, де під час війни жила його сім’я, Олександр повернувся «на щиті».
Олександр житиме у серцях людей Благовіщенської громади, у вільному небі над Україною, у кожному світанку, що настає після темряви. Світла пам’ять герою, назавжди 22!
